КМЕТЬ, ТЯ,
Кметь, тя, м.
1) Крестьянинъ, хлѣбопашецъ. Два кметі, пан третій. Ном. № 1175.
2) Смѣтливый человѣкъ, находчивый, хитрецъ. Подольск. г.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 257.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
КНАП, ПА, →← КМЕТУВАТИ, ТУ́Ю, ЄШ,